У Базовому компоненті визначено, що навчання особистості - це спрямування педагогічної діяльності на розвиток у дошкільника пізнавальної активності, творчого ставлення до дійсності; розумовий розвиток дитини: формування вміння виділяти проблему, аналізувати її, встановлювати зв'язок причин і наслідків, знаходити адекватні засоби її розв'язання, приймати конструктивні рішення, обґрунтовувати й відстоювати їх, переносити набуті знання у нові умови; закладання фонду дитячого «можу» (здібностей, знань, умінь, навичок, кмітливості, розсудливості, допитливості).

Одним із показників життєвої компетентності дошкільника є рівень активності у різних сферах життєдіяльності, які засвідчують його життєву зрілість та домірність віково-індивідуальній нормі, що потребує забезпечення нових підходів до організації діяльності дошкільних навчальних закладів. Нові форми дошкільної освіти створюють сприятливі умови для реалізації педагогічних ініціатив, упровадження наукових розробок, утілення принципів оновленого змісту дошкільної освіти: гуманізації, диференціації, індивідуалізації, оптимізації педагогічного процесу, розвитку творчої особистості.

Проблема навчання грамоти постійно є предметом обговорення серед науковців і практиків. Одна з них полягає в тому, що вихователі і вчителі надають перевагу усталеним методам і прийомам, спрямованим лише на запам´ятовування літер і формування навичок злитого читання. Через це надто багато дитячих сил і часу витрачається на досить одноманітний процес, певний тренаж, результатом якого є саме вміння читати. Часто педагоги забувають, що завдання навчання – це максимальний розвиток різноманітних здібностей дитини, а знання і навички при цьому мають виконувати допоміжну функцію.

У дошкільній педагогіці доведено: навчати дітей треба в ігровій формі. Проте на практиці так буває не завжди. Тільки-но малюку виповниться 5-6 років, ми відразу пропонуємо йому засвоїти «серйозну» науку: літери, склади, слова, речення. Ігрові завдання використовуються рідко. Дитина не встигає отямитися, а від неї вже вимагають високого темпу читання. Чи правильно це? Чи завжди малята легко та із задоволенням виконують такі завдання? Певна річ, що ні. Не всі діти легко засвоюють абстракції - літери та звуки. У більшості з них переважає конкретно-образне мислення, тому досить важко дається запам´ятовування зображень літер, поєднання їх у склади тощо.

Коли починати навчати дітей читання? Для батьків і педагогів це питання завжди було і лишається дискусійним. Існує думка, що це краще робити у 6 – 7 років, а дехто вважає, що навіть тримісячний малюк уже здатний засвоїти ази читання. Звичайно, такі радикальні погляди вражають оригінальністю і новизною, проте істина, мабуть, десь посередині. Дослідження показують: найкраще починати навчати дітей читання з 4-5 років (хоч у багатьох випадках можна розпочинати з двох років). Для кожної дитини цей вік визначається індивідуально, залежно від її загального розвитку, умов життя, оточення, інтересів дитини та запитів сім´ї і тощо.

Над проблемою ефективного навчання дошкільнят читання працювало багато науковців, і значним досягненням у цьому є навчання читання по складах (М. Зайцев, Н. Компанець, О.Федіна, С. Федун та ін.). Вчити дітей читати легше, цікавіше, зі значно більшою користю для їх загального розвитку пропонує старший науковий співробітник Інституту проблем виховання АПН України Людмила Шелестова, автор методики навчання читання дошкільнят, яка протягом 12 років апробується в дошкільних навчальних закладах України. Методика розвивального читання, яку пропонує Л.В.Шелестова, підпорядкована завданням загального розвитку дитини. Цей підхід відповідає сучасним дидактичним вимогам і тенденціям психолого-педагогічної і медичної наук.

Сьогодні методика розвивального читання Л.Шелестової активно застосовується у роботі з дітьми середніх та старших груп ДНЗ № 30 "Росиночка".

Кiлькiсть переглядiв: 149

Коментарi